Виберіть підкатегорію
У радянські часи прибирання
сільгосппродукції в засобах масової інформації чомусь подавалася під
заголовками «Битва за врожай». І в цьому був підтекст: нерозторопність системи,
неефективність техніки, адже трактор, комбайн, сівалка були бойовою технікою, що
не запускалася в космос, та взагалі головне: ми всі залежні від природи.
Все начебто добре, а тут природа підігнала
дощ, зерно вологе, в буртах починає горіти і тут найефективнішими бійцями
стають зернокидачі нового покоління МЗС-120 «Давид» і МЗС-170 «Голіаф».
Висота метання до 9 м. (В залежності від
засміченості, вологості), дальність метання - до 30 м.
Машини вироблені на базі сучасних
мото-редукторів, форсований тример, 6-шарова шевронна стрічка, відсутність
ремінних і ланцюгових передач роблять МЗС практично не обслуговуваним
(періодичної підтяжки в період обкатки вимагає шевронна нескінченна стрічка, 1
раз на рік завантажувальні транспортери, і через 4000 годин заміна масла в
редукторах).
Висота і дальність метання дозволяють
завантажувати самі великовантажні автомобілі з однієї установки, без їх
подальшого переміщення (тобто МЗС-120 і МЗС-170 можуть перекинути авто через
задній борт аж за кабіну).
До появи «Давида» і «Голіафа», зважаючи на
неефективність старих ЗМ (слабке метання, ненадійність редукторів, ланцюгових
передач, що працюють в особливо запилених умовах, низька продуктивність),
багато підприємств від безвиході відмовилися від ЗМ, перейшовши до фронтальних
навантажувачів типу JCВ, Маnitu і т.д. , робота яких на токах в рази дорожче ніж
МЗС, при перелопачуванні буртів вони також набагато поступаються «Давиду» і
«Голіафу».